Приватний щоденник… Майдан. Війна…

У час,”коли музи здебільше мовчать, а говорить зброя”, Марія Матіос розпочинає “особисту війну і боротьбу” за “кожну конкретну людину” — боротьбу за свою Націю. У найдраматичніші та найкривавіші дні Майдану вона боронить Націю від звірств Беркута та ошаленілих тітушок; у київському СІЗО, судах, лікарнях, госпіталях, у солдатських траншеях та бліндажах, у розгромлених містечках та селах Донбасу — вона захоплюється Її мужністю, благородством та гідністю. А в дні глибокої скорботи та дні світлої радості надії вона просто тримає свою Націю за руки, втирає Їй сльози, “передаючи своє тепло і співчуття”…