Головними темами роману є мікросвіт людини та її оточення, національна ідентичність, проблема українізації, конфлікт між розумом та почуттям, коханням та прагматизмом. Водночас Підмогильний демонструє в романі згубний вплив міщанства на духовний світ особистості, заторкує теми тоталітаризму, загальної механізації та відчуження особистості в механізованому, індустріальному суспільстві. Роман є також своєрідним документом життя в радянській Україні 1920-х років ХХ ст.

Визначальним в структурі роману є бінарні опозиції. Вже самі головні герої твору — Марта Висоцька та Юрій Славенко — є цілком різними людьми, з відмінною життєвою філософією. Марта — колишня сільська дівчина, яка виконує нескладну сектретарську роботу й почувається самотньою в місті, яке нещадно її переслідує. Марта є сильною особистістю, вона занурена у внутрішній світ, чуттєво освоює дійсність, прагне до романтичного життя.

Марті протистоять колишній кооператор, співробітник Махортресту Безпалько, який втілює міщанство, а також представники нового покоління людей, вихованого більшовицьким режимом, Стайничий і Славенко. Начальник Марти, Дмитро Стайничий є інтерпретатором, виконавцем ідеологічних гасел комуністичної партії, людиною, що позбавлена власної думки і розвинутих почуттів. Натомість Юрій Славенко — породження індустріалізованої доби, науковець, особистість з механістичним світобаченням. Цей молодий винахідник і професор біохімії прагне створити штучний білок і штучний інтелект, а тому в житті намагається все звести до раціональних причин. Кохання і навіть мистецтво є нераціональними, а отже, з його погляду непотрібними. Для Славенка кохання до Марти є відхиленням від норми, а тому з часом він повністю позбувається свого почуття. Він обирає Ірен Маркевич, міщанку, здатну пристосовуватись навіть до ворожої їй українізації.

Запис Невеличка драма: роман; Повість без назви спершу з'явиться на Українська книга в Португалії.